Замість вступу: На початку наших роздумів хотілося б описати одну із ситуацій чи, радше, подію, яка відбулась на іподромі з твору Еріха Марія Ремарка «Три товариші» (1936). Опис розгортається довкола місця, де люди робили ставки на скакуна, який, на їхню думку, мав перемогти забіг. Перемога цього скакуна означала для того, хто робить ставку, чималий виграш. І от саме в той момент, коли всі були зайняті цими ставками, сталося те, на що прагнемо звернути особливу увагу. Це варто зробити, бо, як описує сам автор твору, люди, котрі перебували там, не зауважили. Хоч, чесно кажучи, побачили, але нічого не зробили, бо всю їхню увагу прикували кінні скачки і гроші, поставлені на одного із скакунів, які невидимим тягарем займали руки і не давали змоги допомогти. Так, САМЕ ДОПОМОГТИ. Адже через «спортивний азарт» вони не помітили людини, котра у натовпі втратила свідомість. Автор весь контраст події подає через опис пишності зовнішнього вигляду тих, котрі відвернулись, і внутрішню вбогість їхнього серця. Натомість він акцентує увагу на постать жінки, котра, хоч не зомліла, але від неї давно відвернулись «поважні» особи, люди з «вищого» суспільства.

 Це дуже яскраво показує, що є речі, які відповідають своїй суті та призначенню, а є такі, які лише носять ім’я та вигляд. Наприклад, є справді добрі люди, а є такі, які вдягнулись у одіж добра задля власної користі. Тоді по діях цих людей легко можна відрізнити: чи вони добрі, чи лише носять вигляд добра, насправді такими не будучи. Щодо спорту, то тут аналогічна ситуація: є спорт, а є бізнес. Даний вступ, власне, і показує нам спорт, який насправді таким не є, бо став бізнесом, де один багатіє, а інший мліє від втоми та голоду…